ТОРФО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до торф. Торфовий порошок;
// Який містить у собі торф. Як показала практика, не можна добитись постійної і високої родючості торфових ґрунтів без травосіяння (Хлібороб України, 8, 1968, 12);
// Такий, де є поклади торфу. А на спадистому березі, недалеко від торфових островів, ховалась зграя журавлів (Микола Трублаїні, I, 1955, 80); На торфових болотах добувають торф (Фізична географія, 5, 1956, 54);
// Зробл. із торфу, з домішкою торфу. Одним із найважливіших заходів догляду за посівами льону є мульчування їх торфовою кришкою, щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки (Технічні культури, 1956, 61); Торфовий брикет; Торфовий компост;
// Добутий з торфу способом перегонки. Торфовий дьоготь; Торфові смоли.
2. Стос. до добування й перероблення торфу. Збільшити за п’ятиріччя випуск устаткування для механізації торфової промисловості не менш як у 2 рази (Директ. XX з.., 1956, 19); У Житомирській області торфоаміачні (гумінові) добрива виготовляють на торфових підприємствах (Колгоспник України, 5, 1962, 22); Торфове господарство;
// Признач. для добування й перероблення торфу. Торфовий комбайн.
3. Який працює на торфі. Торфова електростанція.