ТЮРМА

  1. ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
  2. Т
  3. ТЮ
  4. ТЮРМА
Тлумачення слова

ТЮРМА́, и, жін.

1. Місце ув’язнення, будівля, де перебувають особи, засуджені до позбавлення волі або які знаходяться під судовим слідством. Знов люди гомонять на базарі, що вже впіймали тих розбійників і що вони вже сидять в Кишиневі в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 278); Настя.. подалась з дитиною в город, одвідати Гната, котрий сидів у тюрмі, чекаючи суду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 75); І тепер нащадки панські Тюрми міцнії будують, А поетові нащадки Слово гостреє гартують (Леся Українка, I, 1951, 386); Із вогких окопів, із тюрем сирих, Із шахт, із заводів, із лав трудових, У бурях, в пожарах прийшов він до нас, Той день, що збратав нас, що світ весь потряс (Максим Рильський, III, 1961, 237); Це був молодий дезертир, жорстокий і безвольний, бандит і грабіжник, що не раз сидів у тюрмі, відбуваючи.. покарання за свої злочини (Олександр Довженко, I, 1958, 297);  * У порівняннях. Рідко можно [можна] спіткати таку непривітну, смутну, темну, як тюрма, хату (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 31);
//  збірн. Арештанти. — Вночі, коли я сам і ніхто мене не бачить, коли спить уся тюрма,.. — страждання стають невиносимими [нестерпними] (Гнат Хоткевич, I, 1966, 175); І його повісили сірим світанком під жахливі крики цілої тюрми (Юрій Яновський, II, 1958, 223).
Гнити в тюрмі (по тюрмах) — перебуваючи в тюрмі, тюрмах, втрачати сили, здоров’я. Я бачила, як гинуло найкраще, Як родичі мої гнили по тюрмах Ігяк високе, низько упадало (Леся Українка, I, 1951, 119); Гноїти (згноїти) в тюрмі (по тюрмах) — довгий час тримати кого-небудь у тюрмі (тюрмах). Він [Т. Шевченко] пригадав би вам ті дні, коли в тюрмі його гноїли!.. (Володимир Сосюра, I, 1957, 403); Піти в тюрму див. піти; Поволочити по тюрмах див. поволочити.

2. перен. Місце, проживаючи в якому, хтось зазнав утисків, гноблення. Боже милий! Чи довго буде ще мені В оцій незамкнутій тюрмі, Понад оцим нікчемним морем Нудити світом? (Тарас Шевченко, II, 1963, 130); Нема вже старої Росії, нема тюрми народів — ожили степи, озера, — новії сходи нова земля дала (Павло Тичина, III, 1957, 19).