ТЮ-ТЮ

ТЮ-ТЮ 1 див. тю.

ТЮ-ТЮ 2, ТЮ-ТЮ-ТЮ, виг. Вигуки, якими скликають курей, курчат. Голосно викрикувала [молодиця] на всю околицю: тю-тю, курочки, тю-тю-тю-тьу! (Панас Мирний, I, 1954, 236); Виходить [мати] за хату, узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: «Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! Цірр …» (Леся Українка, III, 1952, 228).