ТЯЖЕ́НЬКИЙ, а, е, розм.
1. Досить тяжкий (у 1—10 знач.). Заховайтеся [думки] в тумані, Розплинітеся росою у Щоб неначе хрест тяженький Вас не двигав я з собою! (Іван Франко, XIII, 1954, 96).
2. пестл. Те саме, що тяжкий 1—10. На тій долині драбиняк, І вогничок малий згасав, А коло нього парубчак Думку тяженькую гадає (Степан Руданський, Тв., 1959, 64); — А горенько тяженьке! — промовляє чорнява струнка молодиця (Степан Васильченко, I, 1959, 110); Розпука тяженька огорнула його душу (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 123).