ТЕ́РТКА, и, жін.
1. Кухонний предмет — металева пластинка з густо пробитими дрібними отворами, об гострі краї яких труть що-небудь. Це вона тре хрін на тертці (Юрій Яновський, IV, 1959, 135); Домна Кирилічна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 62).
2. Укритий сіркою вузький бік сірникової коробки, об який труть сірником. Всю коробочку брати не можна. Татко одразу ж почне її шукати — він часто курить. Треба взяти кілька сірників і відламати невеличкий шматочок тертки… (Дмитро Ткач, Гриць.., 1955, 15).