ТЕРПКУВАТИЙ

ТЕРПКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи, злегка терпкий. Дарма що дички, а солодші за медяницю [сорт груші], трохи терпкуваті, та від того ще приємніші (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 30); Говорив один тільки Глоба, водолаз лише притакував, зрідка ковтаючи терпкувате вино (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 51); Любить іноді дядько Шуряк проїхатись неспішно на коневі, відчути під собою його труську ходу, вловити терпкуватий запах кінського поту (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 122); День же такий ясний та сонячний, і повітря морозне терпкувате (Андрій Головко, II, 1957, 138).