ТЕРНИ́ЩЕ, а, сер.
1. Місце, поросле колючими кущами, терном. Ми йшли тернищами, та з крові, Що на шляху лишали ми, Ростимуть квіти пурпурові (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 8).
2. тільки мн., розм. Збільш. до терни 1. Піднімав і я цілину! По чотири пари волів запрягали в один плуг. Кріпка була клята ковила! А по балках тернища, бур’яни (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 12).