ТЕПЛОТА́, и, жін.
1. фіз. Форма руху матерії, що являє собою безладний (хаотичний) рух частинок (молекул, атомів, електронів і т. ін.), з яких складається тіло; вид енергії, утворюваний цим рухом. Теплота завжди переходить від більш нагрітих тіл до менш нагрітих (Фізика, II, 1957, 19).
▲ Теплота плавлення — кількість тепла, необхідна для переходу тіла з твердого стану в рідкий при температурі плавлення.
2. Те саме, що тепло 2. Не дивлячись на літню теплоту,.. змерзла вона, тремтить уся (Панас Мирний, III, 1954, 302); Дай [земле] теплоти, що розширює груди (Іван Франко, X, 1954, 12); Ходи знайомий, рідний звук, і поцілунки губ гарячих, і теплота дівочих рук… (Володимир Сосюра, II, 1958, 436); Густа, медова теплота Високі налила жита (Максим Рильський, III, 1961, 49).
3. перен. Доброта, сердечність; добре ставлення до кого-, чого-небудь. Хто знав його [Янку Купалу] — ніколи не забуде Очей його людської теплоти (Максим Рильський, II, 1960, 307); З особливою теплотою згадую я завжди Ганну Петрівну Затиркевич — видатну актрису, що належить до славної плеяди корифеїв українського театру (Минуле українського театру, 1953, 61); В словах Гармашихи сьогодні чомусь бракувало звичайної душевної теплоти (Андрій Головко, А. Гармаш, 1971, 450); — Спасибі за хліб, за сіль, — промовив він зі щирою, проникливою теплотою в голосі (Олесь Гончар, II, 1959, 160); Прийом проходив у взаємних виявах теплоти і пошани (Іван Ле, В снопі.., 1960, 264).