ТЕ́МРЯВА, и, жін.
1. Відсутність світла, освітлення пітьма, темнота. А на світ насувала темрява. Зайшло сонце за обрієм, покинуло землю (Борис Грінченко, II, 1963, 431); Панько вийшов на двір, а там така темрява, хоть око виколи: носа свого не видко (Лесь Мартович, Тв., 1954, 158); Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці Маючи добру заслону у темряві чорної ночі (Микола Зеров, Вибр., 1966, 256);
// Темне, не освітлене або погано освітлене місце, не освітлений простір. Із темряви раптом виринула жіноча постать (Андрій Головко, II, 1957, 575); Комвзводу побіг у темряву (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 528).
♦ Кромішня темрява див. кромішній.
2. перен. Щось незрозуміле, невідоме. Перші кроки українського театру, як і слід чекати, поки що для нас оповиті темрявою (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 159).
3. перен. Відсталість, некультурність, неписьменність. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 281); У Мар’янівці ми тяжко бідували, жили в найманій хаті, на чужій садибі — поміщика Бредюкова. У самому селі — злидні, темрява, варварство, з горілкою, бійкою (Минуле українського театру, 1953, 11); Народ потягся до книжки, до світла, прагнучи якнайшвидше покінчити.. з неписьменністю і темрявою (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 66); Безпросвітня темрява тяжіла над трудовим людом. Можливість вчитися мали лише діти заможних (Комуніст України, 6, 1968, 24).