ТЕКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Проточний, який тече (у 1, 2 знач.). Ксеня задумано дивилася в текучу воду (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 128).
2. рідко. Який рухається суцільною масою, лавиною. Нарешті, зібравшись з духом, він шугнув у текучий натовп (Олесь Гончар, I, 1959, 45).
3. Те саме, що плинний 1; рідкий. При такому величезному тискові метали змінюють свої механічні та фізичні властивості і стають текучими, як рідина (Наука і життя, 12, 1964, 17).