ТАСУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. Перемішувати карти в колоді перед грою. Селезньов.. вхопив карти у руки, почав їх шпарко тасувати (Панас Мирний, III, 1954, 147); Офіцер помалу випиває з фляги вина, тасує карти (Юрій Яновський, IV, 1959, 59); * Образно. — Сюжет — це не збірка подій, які можна тасувати як завгодно (Олесь Донченко, VI, 1957, 622); Як не розкидав, як не тасував Мусій свої здогади, але нічого путнього в нього не вийшло (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 138).
2. кого, розм. Бити, сильно штовхати. А вона його б’є, а вона його тасує та знай приговорює: — Не пий,.. сиди дома, заробляй чим-небудь (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 104); Жандарми кинулись гуртом на матроса. Вони схопили його,.. почали тасувати кулаками й ногами (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 110).
3. діал. Тягнути, захоплюючи зі собою. Вода так її в прірву й тасує (Словник Грінченка).