СУТЕНІ́ТИ, іє, недок., безос. Наставати (про сутінки); смеркатися. Надворі сутеніло. Василину брала журба (Нечуй-Левицький, II, 1956, 75); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 207); Сутеніло. Зоря повільно згасала далеко позаду, а зі сходу вже набігала синь літньої ночі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 24).
СУТЕНІТИ
Тлумачення слова