СУПЕРЕ́ЧНИЙ, а, е.
1. Те саме, що суперечливий. Повстають в утомленій голові молодого ученика суперечні думки, що між собою борються, перемагаються (Осип Маковей, Вибр., 1954, 50); Зливалися в одну безладну і кипучу суміш два різко суперечних почуття — любов до сина, мимовільне захоплення його вправністю і гостра неприязнь до нього ж (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 11).
2. чому, з чим. Який суперечить чому-небудь. Нікому, певно, й на думку не прийшло, щоб за ними [розмальованими стінами] могло критися щось погане,.. щось зовсім суперечне з усякими поняттями людськими про людське житло (Іван Франко, I, 1955, 272).
3. рідко. Те саме, що спірний 2. За законом, підкоморський суд відбувався на самому суперечному ґрунті на полі або в першій-ліпшій селянській хаті (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 247).