СУМІЖНИЙ

СУМІ́ЖНИЙ, а, е. Який межує з ким-, чим-небудь, прилеглий до чогось. На суміжному полі стирчало [жито] догори, рідке та мізерне (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 119); Чути музику й застольні пісні з суміжної зали, де бенкетує Воєвода з гостями (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 172); Він відчинив двері в суміжну з кабінетом кімнату (Андрій Головко, II, 1957, 562); Простягнута рука [турецького] міністра зустріла руку комісара.. — Мій уряд — уряд високої Турецької Республіки — доручив передати вам, а в вашій особі й урядові братнього й суміжного з нами Союзу, що ми.. простягаємо вам братню руку через море (Юрій Яновський, II, 1958, 110);
//  Розташований поруч; сусідній. Хтось побіг в суміжну юрту, де кипів самовар, і не піалу чаю, а весь самовар притяг до хворого (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 19); В суміжному саду, за кущами,.. стояв отець Христофор (Олександр Довженко, I, 1958, 406);
//  перен. Нерозривно зв’язаний з чим-небудь, близький до чогось. Чимало трактористів оволоділи суміжними спеціальностями — стали водіями кукурудзозбиральних комбайнів (Радянська Україна, 17.III 1961, 2); — Чи ми такі вже ніжні, що не під силу, скажем, нам професії суміжні? (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 46); Суміжні виробництва.
 Суміжні кімнати — кімнати, які мають спільну стіну. Квартира у них невеличка — дві суміжні кімнатки (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 165).
▲ Суміжні кути, мат. — два кути, в яких одна сторона спільна, а дві інші є продовженням одна одної.