СУДОРОГА

СУ́ДОРОГА, рідше СУ́ДОРГА, и, жін. Те саме, що судома. Боярин, хриплячи в передсмертних судорогах, лежав на землі (Іван Франко, VI, 1951, 16); Судорога пересмикнула уста жінки (Михайло Стельмах, I, 1962, 397); Уста [Єремії] завжди усміхались — ніби судорогою так звело їх навіки (Олекса Стороженко, I, 1957, 371);  * Образно. — Тисяча літаків у темному небі. І небо корчиться над землею від судорог (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 248);  * У порівняннях. Танк, несамовито скреготнувши, смикнувшись вперед, назад, ніби в судорогах, раптом спинився, заглух (Олесь Гончар, II, 1959, 376).