СТУГОНІТИ, нить, недок.
1. Ритмічно стукаючи, ударяючи по чому-небудь, утворювати тривалий шум, гул. Стугонить Дніпро по скелях, Б’ється об пороги (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 221); Здалека, десь по.. бруку гуркотіло щось, стугоніло глухо (Іван Франко, VI, 1951, 343); Стугонів, вицокував, мчав на рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 250); День і ніч стугоніли під вікнами ковані колеса возів, коні кресали копитами іскри (Олекса Десняк, Опов., 1951, 106); Сердитий вітер і розбурхане море налітають на берег, круті піняві хвилі стугонять об скелі (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 175);
// Утворювати глухі звуки із завиванням, гулом (про явища природи). Гуде вітер, стугонить у трубі (Степан Васильченко, III, 1960, 127); Білий вітер стугонів у порожнечі гір (Олесь Гончар, Південь, 1951, 10);
// безос. Вило, стугоніло, телесувалося в горах (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 344); Наче піском, хльостало поривами сипучого снігу в маленькі намерзлі шибки. Моторошно стугоніло в комині (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 200); * Образно. Над панським палацом бурхало, стугоніло полум’я людського гніву… (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 303);
// Видавати глухі ритмічні звуки (про механізми). Машини ревли, стугоніли, колеса махали зубцями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); Стугонить трактор у степу (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 241); Ненажерлива молотарка ковтала в зубату пащу сніп за снопом, копу за копою. Ревла, стугоніла (Василь Минко, Вибр., 1952, 113);
// Глухо, безперервно звучати, лунати (про вогнепальну зброю). Кулемети стугоніли з усіх боків, враз ряснішою стала стрілянина з гвинтівок (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 301); Десь вдалині стугоніли батареї, ревли мотори літаків, бабахкали зенітки (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 18);
// Створювати глухі, одноманітні звуки; гриміти. Десь в тій стороні, де Дніпро, стугонить грім, насувається чорна хмара (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 17); Темнота гусла, стугонів грім (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 267);
// Бурхливо, з шумом виявляти якийсь рух, силу; бушувати. Буйно стугоніло море під темним, запнутим хмарами небом (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 112); Стугоніла ріка Урал. Цієї ночі вона особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 7); * Образно. Зал стугонів від урочистих оплесків (Олександр Довженко, I, 1958, 498).
♦ Аж стугонить — уживається для вираження інтенсивності якої-небудь дії. Опівночі до кривого Тихона затарабанило щось у вікно: — Тихоне, Тихоне!.. Ти спиш, а твій млин мелеться, аж стугонить (Степан Васильченко, I, 1959, 196).
2. Передавати відгомін, відзвук чого-небудь. Швидко попровадив Максим монголів на батьків огород, швидко винайшов місце, де земля глухо стугоніла (Іван Франко, VI, 1951, 123); Турецькі гармати сипали ядрами зо дві години. З-за диму не було сонця видно. Земля стугоніла (Осип Маковей, Вибр., 1956, 500); Маленький місток, перекинутий через струмок, стугонить під копитами коней (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 131); — Це їм не царський режимі Стугоніло в повітрі. Люди махали ціпками й руками (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939, 12).
3. Сильно битися, пульсувати (про серце, кров). — Васильку! — скрикнула вона уві сні і прокинулась.. Серце стугоніло в грудях старої, холодний піт виступив на чолі (Іван Цюпа, Добротворець, 1971, 10); Радісно стугонить у грудях Маркове серце (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 354); Зупинялась [Гафія], слухала, так напружено слухала, що чула, як кров стугонить у жилах (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 352).