СТОРЧУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який різко видається вперед або вгору. Між.. сторчуватими стіжками в танучих димах неквапно рухалися постаті бійців (Олесь Гончар, III, 1959, 218).
2. Який не лежить гладко, не прилягає щільно (про волосся); настовбурчений. Старий.. протер очі, зарослі сторчуватими бровами (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 502).