СТЕНАТИ 1, аю, аєш, недок. Жалібно стогнати; плачучи, кричати, стогнати. Давид стенав та ридає, Багряну ризу роздирає І сипле попіл на главу (Тарас Шевченко, II, 1963, 93).
СТЕНАТИ 2 і СТИНАТИ, аю, аєш, недок., СТЕНУТИ і СТИНУТИ, ну, неш, док., перев. з ім. плечима, рідко. Піднімати й опускати плечі при вираженні здивування, зневаги, вагання і т. ін. Я бачив, як Ляський блимав ніяково очима і стенав плечима (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 109); — Можна й відкласти [зйомку], — мнеться режисер. Сергій стенає плечима: — Навіщо? (Літературна Україна, 14.IV 1967, 2); Ксеня стенула плечима, нічого не розуміючи (Олекса Гуреїв, Життя.., 1954, 327).