СТЕ́ЛЬМАХ, а, чол.
1. Майстер, який робить вози, сани, колеса і т. ін. Він був добрий стельмах, робив панам і селянам вози, борони, плуги та рала і заробляв добрі гроші (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Господар був, очевидно, столяр або стельмах — у сінях наче сільської хати висіли на стіні різні струганки й пилочки (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 520); У XVI—XVII ст. у місті буйно розквітали всілякі ремесла. На кожному кроці можна було здибати чинбаря, римаря, стельмаха, броваря (Народна творчість та етнографія, 3, 1969, 96).
2. діал. Тесляр, тесля.