СТАРТ, у, чол.
1. Початковий момент спортивних змагань. У бігу на коротку дистанцію дуже важливу роль відіграє старт (Наука і життя, 3, 1967, 42); [Фотографи (перехоплюють фізкультурника):] Стривайте, коли початок кросу? [Фізкультурник:] Старт рівно в два (Іван Кочерга, II, 1956, 66);
// перен. Початок чого-небудь. Гострим плугом рвуть стрічку незриму На великому старті сівби (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 57);
// Початковий момент зльоту літального апарата. Звук дзвоника в центральній каюті сповістив Сокола й Гуро про старт [міжпланетного корабля] (Володимир Владко, Аргон. Всесв., 1947, 27);
// Сигнал про початок спортивного змагання або зльоту літального апарата. І от дано старт. Спортсмени зразу ж розвивають високу швидкість (Вечірній Київ, 10.XI 1967, 2); Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: — Старті (Радянська Україна, 26.IX 1962, 3); Старт дано! Машини вриваються. Набік відносять легку куряву, і вже вони лопотять десь на другій вулиці (Колгоспник України, 11, 1957, 26).
Брати (взяти) старт — починати подолання якої-небудь віддалі (перев. на спортивних змаганнях). Кравченко, знайомий Борисові хлопець з третього механічного цеху, вчився брати старт стометрівки (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 41); Починати старт — починати будь-яке спортивне змагання. Він [силач] взувся у легенькі балетки, розім’явся трохи й заявив: — Будемо починати старт (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 137).
2. Місце, лінія, пункт, з якого починається подолання якої-небудь віддалі (перев. на спортивних змаганнях). Учасників [змагання] уже повели на старт, і увагу всіх прикували перші забіги (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 6); Ранок застав Захара з автомашинами вже за добрих півсотні кілометрів від старту в безкрайому засніженому степу (Іван Ле, Нраво.., 1957, 248); Стрункий, в мужніми різкими рисами обличчя, відрубним кроком іде він до старту (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 8);
// Місце, лінія, пункт, з якого починається зліт літального апарата. Літак рушив з місця, покотивши на старт (Микола Трублаїні, III, 1956, 303); Пішли на старт. Знялись на небокраї, над громом неугавних канонад лягли на курс [«яструбки»]… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 155).
Виходити (вийти, ставати, стати) на старт: а) займати вихідне положення для початку змагання з подолання якої-небудь віддалі. Ярина стала на старт, Ніна опустилась перед білою лінією поруч неї (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 125); б) брати участь у спортивному змаганні. Разом з іншими вступниками Ніна вийшла на старт забігу на 500 метрів (В ім’я Вітчизни, 1954, 14); На старт! — команда спортсменові зайняти вихідну позицію для початку змагання.
♦ Брати (взяти) хороший (впевнений, стрімкий і т. ін.) старт — почати що-небудь вдало, успішно. Стрімкий старт взяла нова, дев’ята п’ятирічка (Радянська Україна, 30.VII 1971, 1).