СТА́НИК, а, чол.
1. заст. Верхня частина сукні від плечей до пояса (без рукавів). Сукня з коротким стаником;
// Верхня частина жіночої сорочки (до підтички);
// Ліф кофти;
// Кофта. Станик і спідничка з грубого перкалю, добре вже зношені, не мали нічого спільного з пануючою модою і, очевидно, були власного крою (Іван Франко, VI, 1951, 162); Вона глянула на маленький годинник, пришпилений брошкою-кокардою до станика (Леся Українка, III, 1952, 604).
2. діал. Безрукавка. Безрукавка з брижами — «станик ».. виготовлена з фабричного матеріалу (Матеріали з етнографії.., 1956, 59).