СРІБНЯК

СРІБНЯ́К, а, чол. Срібний карбованець. Вона пішла в кімнату, одчинила скриню, витягла вісім сотень карбованців асигнаціями й срібняками (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 172);
//  Срібна монета взагалі;
//  Дрібна розмінна монета із сплаву, основною складовою частиною якого є срібло чи нікель. Забрався [Панталака] вночі на ринок,.. повиймав із ляд усі дрібні гроші, мідяки та срібняки (Іван Франко, II, 1950, 240); — Кожен дав од щедрот своїх — хто мідяка, хто срібняка, — відказав.. Вересай (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 185); Дівча зиркнуло на юнака, рвучко повернулося до матері і хапнуло з рук срібняки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 242).
♦ Тридцять срібняків; Іудині (Юдині) срібняки — ціна зради (за біблійською легендою — Іуда, зрадивши Христа, одержав 30 срібних монет).