СРІБЛИТИ, лю, лиш, недок., перех.
1. Покривати тонким шаром срібла (у 1 знач.). Сріблити ложки.
2. Надавати чому-небудь кольору і блиску срібла (у 1 знач.) (про іній, світло місяця і т. ін.). Колючий іній сріблив садовину, що, мов зачарована, дрімала (Іван Ле, Вибр., 1939, 114); Проміння краплі сріблить дивно І сяє на листках (Максим Рильський, I, 1960, 94); Світло місяця падає на крило літака й сріблить його (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 6).
3. перен. Робити сивим. Сивина все більше й більше сріблила волосся на його голові (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 22); Дорослий [син] іде своїми шляхами-дорогами, зрідка згадує матір, а в неї він з голови не йде, серце сушить, сріблить волосся… (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 138).