СПИРАТИ, аю, аєш, недок., СПЕРТИ і ЗІПЕРТИ, зіпру, зіпреш; мин. ч. спер і зіпер, ла, ло; наказ. сп. зіпри; док., перех.
1. Робити занадто тісним простір, зайнятий чим-небудь. З обох боків спирають його [Дніпро] високі скелі (Олекса Стороженко, I, 1957, 250);
// Натискаючи, штовхаючи, примушувати кого-небудь відійти, відсунутися. Заметушились [козаки] і, спираючи один одного, подалися всі до віддушини (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 53);
// тільки 3 ос. Здавлюючи, викликати відчуття фізичного болю; утруднювати дихання. Важке зітхання.. давить її, спирав (Панас Мирний, IV, 1955, 83); Запашний дух спирав легені (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 29); Дарку сперли якісь болі під грудьми (Ірина Вільде, Б’є восьма, 1945, 169).
[Аж] кольки спирають (сперли); [Аж] колька спирає (сперла) кого — хтось відчуває колючий біль у грудях, животі. Його розбира такий сміх, що аж кольки під грудьми спирають (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); — Я видів, що в мене жінка дуже красна: в з ким у неділю межи люди показатися. Не одного аж колька сперла, що його жінка та не така (Лесь Мартович, Тв., 1954, 155); Спирає (спирало, сперло) дух (віддих, подих, груди, у грудях і т. ін.) кому, безос. — важко дихати комусь від надміру почуттів, сильних переживань і т. ін. Від радощів дух спирав у грудях Василевих, серце на хвилину перестав битися (Панас Мирний, IV, 1955, 79); Чернишеві спирало груди. Кожне Ференцове слово ранило його (Олесь Гончар, III, 1959, 289); Грицькові аж подих сперло в грудях від раптового здогаду (Андрій Головко, II, 1957, 556).
2. Притуляти, опирати для стійкості. Один хиляв свою голову набік до стіни, другий спирав свою на поруччя (Лесь Мартович, Тв., 1954, 212); Вуйко Дорко спер руки на коліна і вдивився в землю (Осип Маковей, Вибр., 1954, 29); Олена сидить біля столу, зіперши голову на руки (Вадим Собко, Любов, 1935, 37);
// перен. Основувати на чому-небудь якісь докази і т. ін.
3. діал. Зупиняти. Сумні літа — їх не сперти (Павло Грабовський, I, 1959, 348); Річ Посполита не могла сперти своєю силою татар і намагалась не дратувати васалів турецького султана (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).
♦ Спирати (сперти) вину на кого, діал. — те саме, що Складати (скласти, звалювати, звалити і т. ін.) вину (див. вина). — Навіщо ти псуєш курей, а вину спираєш на малих звірків? (Українські народні казки, 1951, 72); Спирати дорогу, діал. — не дозволяти їздити, ходити на певних ділянках дороги. — Що робиш, боярине? За що спираєш дорогу? (Іван Франко, VI, 1951, 41).