СПИХНУ́ТИЙ (рідко), ЗІ́ПХНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спихнути, зіпхнути. Серед поодиноких [перехожих], зіпхнутих, загнаних на бруківку, він побачив свого сина Бориса (Павло Загребельний, Диво, 1968, 141).