СПИ́ЦЯ, і, жін.
1. Один з дерев’яних або металевих стрижнів, що з’єднують маточину колеса з ободом. Старші господарі очима знавців оглядають колесо, придивляються,.. чи ввійшла на своє місце кожда спиця (Іван Франко, IV, 1950, 189); Біле вересневе сонце мигтить і мигтить, заплутавшись двома світляними клубками у спицях веломашини (Олесь Гончар, I, 1954, 465); З тихим шумом обертались, мигтячи спицями, два величезні маховики (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 55); * У порівняннях. Дні, наче спиці в колесі, мелькають один за одним, всі однакові і непримітні (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 49);
// Один з тонких металевих стрижнів, що становлять каркас парасольки.
Десята спиця в колесі див. колесо; Не остання спиця в колесі див. колесо.
2. Тонкий довгий стрижень з трохи загостреним кінцем для плетення. Панна Анеля плете якусь хустку — і не підводить очей од спиць (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 249); Сиділа, обіклавшись подушками, зі спицями в руках мама (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 55); * У порівняннях. Очі зробились нерухомі, колючі, як дві в’язальні спиці (Петро Колесник, Терен.., 1959, 44).