СОКОТАТИ, очу, очеш і СОКОТІТИ, очу, отиш, недок.
1. Те саме, що сокорити. Гафійка сиділа на призьбі.. Біля ніг її кружились кури і сокотали, допоминаючись їжі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 19); Пролинув шульпіка, і кури знову зграєю сходяться, сокотять (Панас Мирний, I, 1954, 52); Лепече та сокоче [крамар], хвалить крам, нема, мов, кращого й на світі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 59); Посміхалася [доярка], сокотіла, а сама непомітно розминала.. пальці опущеної руки: таки стомилася (Павло Оровецький, Зел. повінь, 1961, 49); * Образно. Гудуть гармати, наче грім, Сокочуть автомати (Леонід Первомайський, Солд. пісні, 1946, 95).
2. Те саме, що скрекотати. Не перестаючи сокотати, вона [сорока] перелітала з дерева на дерево (Петро Панч, Іду, 1946, 93); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (Марко Кропивницький, II, 1958, 452).