СМУ́ГЛИЙ, а, е. Темнуватого забарвлення (про шкіру). Лежить Жук, задравши голову вгору. Такий же пикатий, чорний; по щоках його смуглого виду поп’ялося пухке волоссячко (Панас Мирний, I, 1954, 331); Смугле лице його незалежне, дихає завзяттям і нахабством (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 96);
// Який має таку шкіру (про людину). Хлопцеві не терпілось відгадати, за що ж саме обрала й відзначила Шура оцю людину, смуглого, худорлявого лейтенанта (Олесь Гончар, III, 1959, 409); Смуглий автоматник дивиться у небо (Володимир Сосюра, II, 1958, 293).
СМУГЛИЙ
Тлумачення слова