СМІТНИ́Й, а, е, розм.
1. Стос. до сміття. Смітна купа.
2. Який, ростучи у великій кількості, засмічує, глушить культурні рослини, посіви. Обробіток дернини з оборотом пласта дозволяє, крім усього іншого, очищати посіви костриці лучної від смітного малопоживного різнотрав’я (Хлібороб України, 5, 1969, 14).
Смітна риба — дрібна малоцінна риба. У ставах району [Димерського на Київщині] є чимало смітної риби — карася, пічкура, в’юна (Колгоспник України, 2, 1961, 28).