СКИПАТИСЯ 1, ається, недок., СКИПІТИСЯ, питься; мн. скипляться; док.
1. Гуснути, засихаючи (про кров); запікатися (у 3 внач.). Здатність крові скипатися й утворювати згустки — захисна реакція організму (Наука і життя, 10, 1965, 25); В маляти скипілася кров біля губ… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 13).
♦ Душа скипається (скипілася) в кому, в кого, чия — те саме, що Душа скипає (скипіла) в кому, в кого, чия (див. скипати). Душа його.. скипалась від болю й досади (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 66); Кров скипається (скипілася) в кому, в кого, чия — те саме, що Кров скипає (скипіла) в кому, в кого, чия (див. скипати). Кров скипалася мені на саму думку, що таке можна про мене сказати (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 124); Сльози скипілися у кого — хтось уже не має сліз, утратив здатність плакати від горя, болю і т. ін. Вона не плакала, бо скипілися сльози (Панас Мирний, I, 1954, 158).
2. Сплавлятися в тверду масу, утворювати компактні грудки (звичайно при високій температурі); спікатися. Балки сталеві плавились, і черепиця скипалась у груддя шлаку (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 216); * Образно. Змішалися, сколотилися в юнацьких грудях любов і ненависть, скипілися в один клубок, який весь час крутився, каламутив збудоражені думки (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 192);
// З’єднуватися внаслідок паяння, зварювання і т. ін.; злютовуватися (у 2 знач.). На місці зварювання не було видно ніяких швів, залізна маса обох кінців скипілася водно (Іван Сенченко, Опов., 1959, 23).
СКИПАТИСЯ 2. аюся, аєшся, недок., до кого у проти кого, діал. Чіплятися до кого-небудь, діймати когось. — Чоловік скипається проти мене, — вже й на очі не хоче приймати… (Марко Вовчок, I, 1955, 214).