СКРІПЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і СКРІПЛЯТИСЯ, гіюся, яєшся, недок., СКРІПИТИСЯ, скріплюся, скріпишся; мн. скріпляться; док.
1. З’єднуватися одне з одним, приєднуватися одне до другого. При зближенні окремі уламки плавів можуть скріплюватися своїми кореневищами, а також коренями ростучих на них рослин, утворюючи більш значні острівки (Ботанічний журнал, X, 3, 1953, 38);
// Ставати щільнішим (про ґрунт).
2. перен. Ставати більш стійким, міцним, непорушним;
// рідко. Набиратися сил, зміцнювати своє здоров’я. Під оцими соснами ти повинен найбільший час твоєї відпустки перебувати. В тебе.. ще на кілька років праці, тож треба до неї тут скріплятися (Ольга Кобилянська, III, 1956, 152);
// Напружувати всі сили, очікуючи чогось неприємного. Паллант любесенький хлопчина Скріпивсь, стоїть, як твердий дуб, І жде, яка то зла личина Йому нам’яти хоче чуб (Іван Котляревський, I, 1952, 257).
♦ Скріпитися духом, заст. — домогтися повного самовладання; взяти себе в руки. Серце його скиміло глибоко.. Але швидко він скріпився духом (Іван Франко, VI, 1951, 89); Скріплятися (скріпитися) на силах (силою), заст.: а) ставати морально стійким; збиратися з силами. Ти мусиш передусім випочити й на силах скріплятися. Так, моя добра й щира сестрице! Не трать зараз відваги! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 316); б) зміцнювати своє становище (перед боєм). Забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 29).
3. тільки недок. Пас. до скріплювати, скріпляти. Найсвятіше, найдорожче в житті майже завжди скріплюється кров’ю (Михайло Стельмах, II, 1962, 282); У багатьох грамотах часто вказується, що документ скріплюється печаткою (Курс історії української літературної мови, I, 1958, 52).