СКО́СА, присл. Не прямо; скосивши очі. Семен глянув скоса на жінку (Лесь Мартович, Вибр., 1954, 100); Шафорост скоса зиркнув услід Морозову (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 138). ♦ Позирати скоса див. позирати; Скоса поглядати див. поглядати.