СКЕЛЬЦЕ

СКЕ́ЛЬЦЕ, я, сер. Зменш. до скло. Млин — цілий у снігу, все одно, що сувій, тільки скельця у вікнах блищать (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 141); Гордій побачив у снігу блискуче кольорове скельце (Олександр Копиленко, Вибр., 1948, 252);  * У порівняннях. На день мого народження Київ був чистий, як скельце (Юрій Яновський, II, 1954, 16);
//  Лінза в окулярах, пенсне і т. ін. Він пересунув окуляри нижче на ніс, поглянув на Івана Семеновича поверх скелець (Юрій Яновський, II, 1954, 115); Уже вдруге визирала [господиня] у вікно на море і пильно вдивлялася в лінію вистровних суден англійського флоту крізь скельця перламутрового бінокля (Петро Панч, В дорозі, 1959, 54); У прозорих скельцях стереотруби майор бачив коливання.. очеретин, далекі розриви снарядів артилерії (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 133).