СІК, соку, чол.
1. Рідина, що міститься в клітинах, тканинах і порожнинах рослинних та тваринних організмів. Любо.. глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 191); Прийшла до берези, сік точиться, пити хочу, та й не п’ю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 73); Од соків потріскалися дині, Ряботіють густо кавуни (Михайло Стельмах, Жито.., 1959, 71); Зеленіє обабіч дороги перша ніжна весняна травичка, молодесенька, тендітна, ще не налита густим соком (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 137); * Образно. Минуло все! Жар [кохання] знищив силу тіла І соки мислі висушив.., пусто так любов минула (Іван Франко, XIII, 1954, 29); * У порівняннях. Так любов до тебе всю мене проймав, як вино водицю, пахощі живицю, мов солодкий сік, що наскрізь проникає (Леся Українка, IV, 1954, 275); Сади Абхазії, ви знов переді мною! Пливуть тумани з гір; зоря, як сік гранат [гранатів] (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 18);
// Напій з такої рідини, вигот. з ягід, фруктів, овочів і т. ін. Яблука, призначені для переробки на соки. треба знімати з дерев цілком стиглими, коли вони мають вже приємний смак і аромат (при побурілому насінні), але ще тверді і соковиті (Хлібороб України, 12, 1968, 33); Томатний сік;
// перен. Енергія, сили, які затрачають у праці або під час якої-небудь діяльності. Не забудьте ж діток Ви тоді убогих, .. Що для вас, панята, Віддали всі соки (Павло Грабовський, I, 1959, 138);
// перен. Те, що збагачує кого-, що-небудь, наснажує, надихає. Драматургія Корнійчука, проза Яновського, Гончара, Стельмаха, поезія Тичини, Малишка, Воронька весь час живляться соками народного слова (Максим Рильський, III, 1956, 154); Поезія М. Бажана живиться соками братніх літератур народів СРСР. Його переклади на українську мову багатьох російських класиків і радянських поетів.. ввійшли у скарбницю радянської культури (Робітнича газета, 9.X 1974, 4).
♦ Варитися у власному соку див. варитися; Видавлювати (видавити) [всі] соки — те саме, що Вижимати (вижати) [всі] соки (див. вижимати). [Шкереберть:] Я пускав з торбою вдів і сиріт, я видавлював усі соки з робітників, робив їх рабами своїми (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 519); Вижимати (вижати) [всі] соки див. вижимати; Висисати (виссати) соки див. висисати; Висмоктувати (висмоктати) соки див. висмоктувати; Витягати (витягти, тягти, тягнути і т. ін.) [всі] соки з кого — те саме, що Висмоктувати (висмоктати) соки (див. висмоктувати). Витягав соки пан Кшивокольський із своїх хлопів. Він хотів би, аби вони й не спали, і не їли, а все би робили, робили, робили (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 40); З глузливим реготом тягли з нас соки, жили ви, паралітики, життя мерці! (Володимир Сосюра, I, 1957, 51); В [самому] соку; Саме в соку: а) зрілий (про рослину, плоди і т. ін.). Урожай в соку, такий, як треба (Андрій Малишко, I, 1956, 58); б)у розквіті фізичних сил (про людей). Хлопець я був якраз в самому соку, важкуватий, щось вісімдесят з зайвиною кілограмів… (Віталій Логвиненко, Давні рани, 1961, 84); — А то таку панянку десь підхопив, що не йому, старому б, залицятися. — Молоду, гожу? — скрикнув місяць. — Саме в соку (Панас Мирний, III, 1954, 303); Набирати соку — наповнюватися виразним змістом, набувати певного значення, яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. Факт, переходячи із уст у вухо, обростав, набирав соку з жіночих буйних уявлень, грав, переливався барвами (Андрій Головко, II, 1957, 116); Наливатися (налитися) соком (соками): а) дозрівати (про плоди і т. ін.). Плода дедалі більше і більше наливаються соком (Радянська Україна, 13.VII 1946, 2); Зерно коріння постеле в ту пору, Кине стрункую стеблину угору, — Йди тоді килим зелений глядіти, Щоб опісля уже більш не ходити, Аж поки соком колосся наллється, Повне вагою додолу погнеться (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 219); б) (чого) міцнішати, досягати розквіту (про людей). Відчуває [Михайло], як з кожним днем його тіло наливається соками життя, твердіють мускули на його довгих, ніби витягнених непосильною працею руках (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 101); Йде весна по світу. Наливаються народи гарячим соком волі. Почала розквітати, прокидатися багатостраждальна, поярмлена віками Африка (Літературна газета, 28.IV 1961, 1).
2. Рідина, яку виробляють залози травних органів, сприяючи травленню. Стінки шлунка виділяють шлунковий сік, під впливом якого їжа починає перетравлюватись (Зоол., 1967, 71); Коли наближається година, в яку звичайно дитина обідає, то у неї з’являється відчуття апетиту, починають виділятися травні соки (Шкільна гігієна, 1954, 56).
3. Волога та поживні речовини, що містяться в ґрунті і живлять рослинні організми. Хо сидить посеред галяви, а навкруги його панув мертва, прикра тиша.. Рослини бояться навіть тягти сік з землі, пити холодну росу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149); Усе, що сік землі ввібрало, Її добро, її тепло, — В щедроті, в зелені буяло, Пагіння вгору підіймало, Колосся й листя налило (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 182); Люди пораділи: по дощах хліба одволожило, стеблина потягла соки (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 150).