ШИРШАТИ

ШИРШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати ширшим (у 1—7 знач.); розширятися. Поступово ширшає [Дніпро], росте, вбираючи в себе води багатьох рік (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 144); Широкі їх обличчя від реготу ще більше ширшали, займалися краскою, поливалися слізьми (Панас Мирний, III, 1954, 194); Щось незвичайне з’являлося в постаті Остапа, коли він брався до роботи. Здавалося, парубок у тій хвилі підростав, ширшав у плечах (Микола Ю. Тарновський, Незр. горизонт, 1962, 9); В Юзі очі все ширшали, ширшали, немов до неї наближалося щось несподіване й страшне (Леся Українка, III, 1952, 657); Серед темної ночі попереду несподівано піднялася багряна заграва, сягаючи хмар. Чим вище підіймалися бійці, тим заграва перед ними ширшала, розросталась, поки, нарешті, стало видно, що горить високий міст над якоюсь гірською річкою (Олесь Гончар, III, 1959, 78); На серці, на самому споді душі, заклюнулося недовір’я й росло, ширшало, піднімалося вгору (Панас Мирний, IV, 1955, 254); Пошта робилася численнішою, коло адресатів ширшало (Володимир Бабляк, Літопис, 1961, 31); Міцніє і з наступом весни ширшатиме опір окупантам на загарбаних територіях (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 37); Дедалі ширшає механізація трудомістких процесів у сільському господарстві (Колгоспник України, 8, 1956, 43).