ШТУКУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.
1. крав. Зшивати з шматків або штопати так, щоб шов, заштопане місце не були помітні.
2. заст. Складати із шматків. Вставляє [столяр] шиби і зараз шкло зіб’є та штукує, латає (Уляна Кравченко, Вибр., 1959, 393); * Образно. — Як ми вже, єгомость, не штукували, як гірко не складали той крейцар, ану: чи можна було на паця стягнутися? (Лесь Мартович, Тв., 1954, 172).