ШПЕ́НИК, а, чол. Невеликий шип, стержень або тільки його кінець. Зовні на дзвіниці був ще сонячний годинник. У ясний день тінь від шпеника ходила по колу й.. показувала години (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 146); Кожна ягода була, як шапочка, одягнена на білий шпеник (Олесь Донченко, V, 1957, 88); Антон нахилив голову і мідним шпеником колупався в люльці (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 106);
// Стержень у пряжці, який при застібанні входить в отвори ременя, пояса.
ШПЕНИК
Тлумачення слова