САП’Я́НЕЦЬ, чол.
1. род. нця (мн. сап’янці, ів). Чоботи або черевики, пошиті із сап’яну. Полудрабок обшмульгав жовтий сап’янець і зробив смугу через усю халяву й передок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 317); — Що ж се я вбралась сьогодні у сап’янці червоні, наче у свято… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 43); В Лени на ногах сап’янці, синій на носках нашив (Павло Тичина, II, 1957, 322); * Образно. Осінь ступає в червоних сап’янцях, заквітчана у соняшники і китиці винограду (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 51); В кузні готують чересла вчорашні повстанці, А в небі зоря озував червоні сап’янці (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 12).
2. род. нцю, рідко. Те саме, що сап’ян. * У порівняннях. Червона, як сап’янець, краска облила її свіже лице (Панас Мирний, III, 1954, 322).