САМОТНІЙ

САМО́ТНІЙ, я, є. Те саме, що самітний. На базарному майдані горить самотній ліхтарик (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 83); Часом яка молодиця прийде по воду до криниці, тихо, риплячи, нахилиться журавель,.. і знов вулиця самотня (Леся Українка, III, 1952, 518); Канікули. Самотня й німа стоїть школа. Не чути дитячого щебету (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 17); О зорі-очі! Я при сянні вашім Не раз блукав самотній уночі (Володимир Самійленко, I, 1958, 81); Був він самотній, як палець, одвічний наймит (Юрій Яновський, II, 1954, 159); Довгі роки самотнього життя серед розлогих просторів.. навчили його розуміти таємну розмову [вітру] (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 388);
//  у знач. ім. самотній, нього, чол.; самотня, ньої, жін. Людина, що не має родини або не живе в родині. Карпова тітка померла — десь у городі служила — стара дівка, самотня, і записала Карпові двісті рублів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 299).