РИТМІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до ритміки 1. Думаю, я не помилюсь, коли скажу, що такого метричного, ритмічного і строфічного багатства, як у Лермонтова, не було ні у кого з російських поетів XIX століття (Максим Рильський, III, 1956, 207).
Ритмічна група, лінгв. — група слів у реченні, які об’єднані логічним наголосом і виражають єдине смислове ціле. Слово з належними до нього проклітиками та енклітиками в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи як частина ще більшої ритмомелодичної одиниці (що становить певну семантично закінчену цілість) — так званої фрази (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 361).
2. Який підпорядкований ритму, відбувається у ритмі; безперебійний. Бездумні роси на траві поблідлій Живуть життям ритмічним і легким (Максим Рильський, I, 1960, 315); Спинилася [Флора Германівна] коло Майки в головах і кілька хвилин стояла нерухомо, прислухаючись до її ритмічного дихання (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 347); Там, де дбають про поліпшення організації праці, про ритмічну, злагоджену роботу, де забезпечують безперебійне матеріально-технічне постачання, там при зменшеному робочому дні виробіток значно зростає (Комуніст України, 11, 1960, 86);
// Який повторюється через рівні проміжки часу; рівномірний. Чи то ві сні, чи наяві [наяву] він чув якийсь незвичайний шелест, щось немов легкий, ритмічний, хрипливий посвист (Іван Франко, II, 1950, 253); Монотонний, ритмічний гомін хвиль перейшов у бухання (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Сиділа [Катря] поникло і стиха хиталась постаттю із сторони в сторону, неначе в такт ритмічному стукотові вагонних коліс на стиках рейок (Андрій Головко, II, 1957, 504).
Ритмічний танок (танець) — танець з перевагою ритму над іншими особливостями танцю. Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 268).