РУСА́ЛЧИН, а, е. Прикм. до русалка; належний русалці. Водяник вигідно вкладається в очереті, очима слідкуючи роботу Русалчину (Леся Українка, III, 1952, 191); — Я чув колись легенду, — замріяно продовжував Франтішек Слівка, — В ній розповідається, як маленький хлопчик підслухав хоровод русалок, а потім ходив по всьому світу й грав на скрипці русалчині пісні (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 329).
♦ Русалчин великдень — за народними повір’ями — свято русалок. — Я страх боюсь, що мене русалки залоскочуть, — Дак то ж на русалчин великдень (Борис Грінченко, II, 1963, 333).
РУСАЛЧИН
Тлумачення слова