РУКАВИ́ЦЯ, і, жін.
1. Виріб з цупкої теплої тканини, шкіри, вовняних ниток, хутра і т. ін. з відділенням (для великого пальця), який надівають на кисть руки у холод або для роботи. Ввечері плете [Іван] рукавиці, бавиться з дітками, шуткує (Панас Мирний, II, 1954, 210); Бійці йшли у валянках, теплих шапках і теплих рукавицях (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 502); * У порівняннях. Ярема блукав по кривулястих вулицях наосліп, немов у вовняній рукавиці (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 185).
♦ Міняти, як (мов і т. ін.) рукавиці кого, що — те саме, що Міняти, як (мов і т. ін.) рукавички (див. рукавичка).
2. іст. Металевий футляр, який надівав рицар на руку під час бою. Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Леся Українка, I, 1951, 353).