РОЗВОДИ

РОЗВО́ДИ, ів, мн. Візерунчастий малюнок; візерунки. Крізь сріблясті розводи на мерзлих шибках проступала ніч (Петро Панч, В дорозі, 1959, 69); На столі під саморобним, з червоними розводами настільником лежить буханка хліба (Михайло Стельмах, II, 1962, 289).
♦ Розводи розводити (розвести) з ким — бути надто несміливим, делікатним, не виявляти належної рішучості, наполегливості в чомусь. — Ну як так можна! — казала я товаришці, — і чого ти розводи розводиш з тим попом? Яке він має право видавати тобі твої заслужені гроші по п’ятаку, немов ти у нього «на водку» просиш? (Леся Українка, III, 1952, 571).