РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу, ртиш, док., перех.
1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь.
2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). На ньому [радіально-свердлильному верстаті] можна свердлити, розсвердлювати, зенкувати, розвірчувати отвори, робити нарізку у великих корпусних деталях (Вечірній Київ, 13.XI 1969, 4).
3. Те саме, що розгортати 2. [Єфросина (розвірчує папір і виймає очіпок з червоними стрічками):] Ось що я вам, мамо, купила (Нечуй-Левицький, II, 1956, 479); Я, молода, не втерпіла, Взяла плаття розвертіла (Павло Чубинський, V, 1874, 740).
4. Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху.