РОЗРАХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗРАХУВА́ТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Повністю сплачувати гроші кому-небудь за щось. Вони розраховуються з блідолицим, примарно-мовчазним офіціантом, виходять з накуреного залу (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 167); — Згодом, коли заробимо, ми з тобою розрахуємось, Кире (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 31);
// перен. Робити що-небудь у відповідь на чиїсь дії, вчинки; зводити рахунки з ким-небудь; мститися. Заставши якось дяка мертвецьки п’яним, школяр по-своєму розрахувався з ним за «науку» — наскільки вистачило дитячих сил, він відшмагав наставника різками (Слово про Кобзаря, 1961, 18).
2. Звільнятися з попереднього місця роботи. — Напарниці.. зараз нема. — Де ж вона? — Розрахувалась, бо в неї мати… захворіла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 187).
3. військ. Робити підрахунок за номерами в строю. — Ану, Арсене, в тебе голос гучний, скомандуй усім в одну шеренгу стати і по порядку номерів розрахуватись (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 63).
4. тільки недок. Пас. до розраховувати 1—3. Стояли ці гармати не на площадках ешелону, а розраховувались на кінну тягу і враз могли з’явитись в самому несподіваному місці (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 28).