РОЗПИ́СКА, и, жін.
1. Дія за значенням розписати, розписувати 1—3.
2. Документ з підписом, який засвідчує одержання чого-небудь. — Завтра зранку підемо до волості. Писар напише нам розписку, а я вам заплачу по тій розписці гроші, — сказав Мотуз (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 200).
♦ Здавати (здати) під розписку — здавати щось кому-небудь, вимагаючи письмового свідчення про це.