РО́ЗПОВІДЬ, і, жін. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Леся Українка, IV, 1954, 248); В тісному колі хлоп’ят сидить Марина. Як зачаровані, слухають хлопці її розповідь (Андрій Головко, I, 1957, 465);
// рідко. Що-небудь написане для повідомлення; опис якоїсь події і т. ін. Автор А чи Б творить пісню, казку, розповідь і т. ін. Ця пісня, казка, розповідь і т. ін. подобається товаришам (Максим Рильський, IX, 1962, 209).
РОЗПОВІДЬ
Тлумачення слова