РОЗП’ЯТТЯ

РОЗП’Я́ТТЯ, я, сер. Хрест із зображенням розп’ятого на ньому Ісуса Христа і саме зображення розп’ятого. Перед ним [ксьондзом] — налой, на налої — розп’яття (Степан Васильченко, III, 1960, 223); Між цими сопками для Черниша встановлювався якийсь невидимий таємний зв’язок, як між тими придорожніми білими стовпами з розп’яттями, що він їх бачив у Румунії (Олесь Гончар, III, 1959, 124);  * Образно. Там плач, і регіт, і пісні, розп’яття шибениць безкраї, і піп хрестом благословляє розстрілів смерчі огняні… (Володимир Сосюра, II, 1958, 413);  * У порівняннях. Худа [жінка], мов розп’яття, що он на хресті (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 299).