РОЗЛИВАТИ, аю, аєш, недок., РОЗЛИТИ, розіллю, розіллєш і рідко РОЗІЛЛЯТИ, розіллю, розіллєш, іноді розілляю, розілляєш, док., перех.
1. Проливати, лити яку-небудь рідину, хлюпати, бризкати якоюсь рідиною на що-небудь (перев. мимоволі, ненароком, через неуважність і т. ін.). Якось зачепила [княгиня] .. срібну коновку, повну вишнівки, да й розлила по всій скатерті (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 129); — Ой лишенько! через вас я розлила чай (Нечуй-Левицький, II, 1956, 65).
♦ Розливати (розлити, розілляти) кров — те саме, що Проливати (лити, пролити і т. ін.) кров (див. кров). Щораз, як ми кров нашу розливаєм За рідний край, — яка користь кому? Мерзенного деспота уквітчаєм Та й молимось, як богові, йому (Павло Грабовський, I, 1959, 495); — Ти знов благословиш розливати кров твого народу! Слухай, віддай мені моїх синів… (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 182); Не помирилися царі за царства.. — і давай мірятись силою: хто більше згубить безневинних душ, хто розіллє більше людської неповинної крові… (Панас Мирний, I, 1954, 359); Розливати (розлити) море (ріки) сліз чиїх; Розливати (розлити) сльози чиї: а) (чужі) завдавати кому-небудь багато горя, страждань. Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий рай. І розлили Широке море сльоз [сліз] і крові (Тарас Шевченко, II, 1963, 51); — Усі, кажуть, перед богом рівні, а бач: один у неволі скніє, а другий п’є, розливає сльози людські (Панас Мирний, IV, 1955, 177); б) (свої) гірко плакати. Стогнали перед очима люди, розливаючи свої живі сльози… (Панас Мирний, I, 1954, 347).
2. Розподіляти яку-небудь рідину, переливаючи з однієї посудини в декілька або багато інших. Пані, як і завжди, розливала чай, а панич з паном гуторили про вчорашній вечір (Панас Мирний, III, 1954, 161); Бійці сіли.. вечеряти. Багіров мовчки розливав норму спиртного і підносив кожному.. з особливою пошаною (Олесь Гончар, III, 1959, 122);
// спец. Заповнювати розплавленим металом ливарні форми. — Тут треба сталь чи чавун розливать, а кран ще не має команди (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 474); Сталевар чотири варки Розлив з гарячого ковша (Платон Воронько, Три покоління, 1950, 6).
3. рідко. Покривати водою, затоплювати який-небудь простір, поверхню чогось. Після похмурої темної ночі, в котру не переставав хлюскати лапастий дощ, розливаючи великі річки-озера по землі, починало світати (Панас Мирний, I, 1954, 317); * Образно. На сірому небі показалось блакитне озерце.. Озерце в небі виступа з берегів і вже широко розлило води (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 322);
// безос. Викликати повінь, вихід річки і т. ін. з берегів. Іншу призначено кару — у поводях ріки розлити І з неозорого неба наслати дощі ненастанні (Микола Зеров, Вибр., 1966, 307); Як зійшов весною лід, Як розлило річку, То не раз і він убрід Гнав бідарку-бричку (Степан Олійник, Вибр., 1959, 285).
4. перен. Поширювати, розносити що-небудь у різні напрямки в навколишньому просторі або в певних межах. Резеда розливала тонкі пахощі й сповнила ними всю хату (Нечуй-Левицький, I, 1956, 352); Високо в небі наче висів, тріпочучи крильцями, і радісно розливав свої трелі перший жайворонок (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 39); Місяць плив поміж хмар, розливаючи сріблясте сяйво (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 278); Погасла свічка, — тільки кінчик ґноту Червону іскру кидає в темноту, Страшенний чад розливши навкруги (Павло Грабовський, I, 1959, 312); Жита квітучі дух розіллють милий, Зростуть будови з попелу руїн (Максим Рильський, II, 1960, 216).
5. розм. Розбороняти тих, що б’ються, обливаючи їх водою. Онисько собі не дякує Василеві. Не раз і за чуби бралися. Якби люди не розлили, то, може б, обидва без голови осталися на батьківськім добрі (Панас Мирний, I, 1949, 218); Мовчки слухала Орина сварки батька та дочки.. Зчиняли бучу, хоч водою їх розливай (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 79).
♦ Водою не розлити (не розіллєш) див. вода.
6. діал. Розбавляти, розводити. Отець шинкував чесно, водою горівки не розливав, і.. народ ішов до нього (Іван Франко, V, 1951, 451).