РОЗГА́ДКА, и, жін.
1. Пояснення яких-небудь таємних, загадкових явищ і т. ін. «Венера-2» і «Венера-3» успішно завершили свій багатоденний політ до сусідньої, найближчої до Землі планети, наблизили розгадку її таємниць (Наука і життя, 5, 1966, 15).
♦ Шукати (знаходити і т. ін.) розгадку яку, чого — встановлювати причину, що породжує яке-небудь явище, зумовлює чиїсь вчинки, дії. Він хитався і божевільним оком шукав страшної розгадки на сірих обличчях, що живим муром нахилились з обох боків (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 100); Спершись одною рукою на поручні, він звузив очі й бігав ними по натовпу, шукаючи розгадки такого багатолюдного візиту (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 259).
2. Відповідь на щось загадане (кросворд, ребус, загадку і т. ін.). Така ваша загадка, що нема й розгадки (Номис, 1864, № 13055).